Яка ж стратегія в підсумку у ОПЕК?

Anonim

iew Widget BEGIN ->

"tradingview_57eb9-wrapper">

У п'ятницю, 4 грудня, у Відні відбулося чергове засідання організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) за квотами на видобуток "чорного золота", яке я б назвав досить несподіваним і одночасно з цим загадковим. Так, якщо практично в момент відкриття американських бірж провідні інформаційні агентства і телеканали встигли оголосити, що картель несподівано збільшив квоти до 31. 5 млн. Барелів на добу (хоча раніше багато інвесторів очікували якщо не скорочення видобутку, то хоча б вербальних інтервенцій для підтримки цін), то потім в самій організації спростували цю інформацію і на підсумковій прес-конференції і заявили про рішення зберегти квоти на рівні 30 млн. барелів. Однак це все одно не завадило ринку піти в червону зону. Так, барель марки Brent за підсумками дня скоротився на 1.9% до 43.00 доларів, барель WTI упав на 2.3% до 40.15 доларів. Спостерігаючи за всією цією ринковою вакханалією, я вирішив проаналізувати ситуацію, що склалася на ринку нафти і постарався розрахувати найбільш ймовірний сценарій цінової кон'юнктури "чорного золота" в найближчі квартали.

Я відразу хочу сказати, що в цій статті буде тільки мій погляд на те, що відбувається, тому так все оцінки будуть суб'єктивні, але, тим не менше, я постараюся максимально аргументовано обгрунтувати свою позицію. Почну з того, що барель нафти кошика ОПЕК впав за підсумками дня до 11-річного мінімуму - рівня 37. 90 доларів. Для порівняння - на своїх історичних максимумах в липні 2008 року вартість кошика досягала 140.00 доларів і тоді багато хто пророкував швидке взяття 150.00 доларів, а в перспективі і 200.00 доларів. Тепер же навіть Goldman Sachs (який колись був одним з головних інвестиційних банків у світі, які ставили на бичачу тенденцію нафтового ринку) допускає ймовірність обвалу котирувань аж до 20.00 доларів за барель. Нормально це чи ні? Безумовно - ні!

По-перше, як таке може бути, щоб при профіцит пропозиції всього в 1. 5-2% вартість головного стратегічного сировини планети могла протягом якихось 6 років змінювалася в 4 рази? Очевидно, що одних ринкових чинників, здатних обвалити ціни до нинішніх рівнів, недостатньо. Навіть завівши за дужки всі ризики скорочення попиту в Азії і Європі, навіть з огляду на раніше високий рівень видобутку в США, і навіть за умови, що пропозиція як і раніше перевищує попит на 2-3 млн. Барелів на добу, все одно це не є приводом для більш ніж дворазового падіння котирувань менш ніж за 4 місяці. Тому очевидно, що крім об'єктивних ринкових факторів попиту і пропозиції, тут існують цілий ряд інших причин.

По-друге, ті самі додаткові фактори пов'язані, в першу чергу, з політичними і геополітичними мотивами. Цілком очевидно, на мій погляд, що Саудівська Аравія і Катар ведуть на Близькому Сході свою гру для збереження впливу в ОПЕК і на глобальному ринку нафти. З цією метою вони хочуть чинити тиск на економіки країн-конкурентів - в першу чергу Ірану, а також Венесуели і Іраку. При цьому самі саудівці також опинилися у вкрай важкому становищі - дефіцит бюджету країни в цьому році, як очікується, складе не менше 20% від ВВП і, судячи з дій влади, в 2016-2017 рр. витрати скарбниці скорочуватися не будуть. Також навряд чи саудівські монархи зважаться провести хоча б часткову девальвацію національної валюти. Це означає, що вже до 2018 року ті, здавалося б, величезні валютні резерви країни (зараз вони становлять близько 600 млрд. Доларів) можуть вичерпатися. До чого це призведе можна добре зараз спостерігати на прикладі тієї ж Венесуели. Знову ж я приведу невелику статистику, щоб у всіх було розуміння - тим же саудитам для збалансованого бюджету необхідна ціна нафти на рівні 106.00 доларів за барель, для ОАЕ порядку 70.00 доларів, для Венесуели і зовсім майже 120.00 доларів.

По-третє, виходячи з названої вище статистики випливає, що однозначно нинішні цінові рівні по нафті не є довгостроковими. Настільки низькі ціни в середньо-і довгостроковій перспективі не будуть вигідні ні виробникам, ні споживачам, оскільки перші можуть просто збанкрутувати, другі ж у підсумку зіткнуться з енергетичною кризою через дефіцит енергоносіїв в світі, який набагато страшніше будь-якого профіциту. На сьогоднішній день більшість країн-членів ОПЕК вже скоротили свої валютні резерви не менш ніж на 20%, а дефіцит їх державного бюджету перевищує 10% від ВВП. До слова, та ж Саудівська Аравія для латання дірок у скарбниці навіть випустила облігації в національній валюті (ріалах) на суму, еквівалентну майже 15 млрд. Доларів, і напевно все і так чудово розуміють, які ризики несе для сировинної країни збільшення боргового навантаження.

По-четверте, незалежно від того, який зараз реальний обсяг попиту і пропозиції на ринку, ціни на нафту не можуть бути нижче певного рівня (зараз це приблизно 55-60 доларів за барель), інакше згодом це призведе до хронічного браку фінансування великих нафтогазових проектів, таких як розробки шельфових або арктичних родовищ. Про всяк випадок хочу нагадати, що до 40% всієї світової нафтовидобутку на сьогоднішній день доводиться на некласичні родовища важко видобувних і дорогих вуглеводнів. Наприклад, в Північному морі вартість однієї тільки видобутку коштує понад 30 доларів з кожного бареля, а якщо сюди врахувати витрати на транспортування, логістику, зберігання, страхування, реалізацію та податкові витрати, то цифра вже доходить до 65 доларів. Що вже говорити про сланцеву нафту, видобуток якої обходиться в 50-90 доларів з кожного бареля в залежності від родовища.

Нарешті, по-п'яте, безумовно, ринковий фактор тут теж присутній, однак зовсім не обмежується одним лише прагненням витіснити сланцеву нафтовидобуток. Видобуток "чорного золота" з сланцевих порід і так вже скоротилася в США майже на 600 тис. Барелів на добу, інвестиції в нове буріння стрімко скорочуються, через що кількість діючих свердловин в країні впало за рік на 60% і зараз ледь перевищує 600 одиниць. Мета ОПЕК і конкретно Саудівської Аравії набагато більш глобальна - витіснити з ринку не тільки і навіть не стільки сланцеві компанії в США, скільки виробників нафти, що не входять в картель, в першу чергу Росії, Канади і Норвегії. У всіх цих країнах собівартість видобутку вуглеводнів значно вище, ніж в країнах затоки. Наприклад, навіть на традиційних родовищах у Західному Сибіру собівартість досягає 20 доларів з кожного бареля, а скажімо в нафтоносних пісках Канади видобуток актуальна лише при ціні не менше ніж в 40 доларів і в принципі при поточній вартості нафтогазовий сектор країни знаходиться на межі рентабельності.

Але чому ж тоді саудівці вперто чинять жорсткий демпінгове тиск на ринку, продовжуючи видавлювати конкурентів, замість того, щоб домовитися про спільні дії для стабілізації цін? Вся справа в тому, що в нинішніх умовах такий сценарій не представляється можливим, просто тому що країни, що не входять в ОПЕК, мають зовсім іншу структуру економіки, інші цілі і навіть інші принципи регулювання нафтогазового сектора. Так, якщо практично у всіх країнах картелю родовища вуглеводнів є фактично націоналізованими, що дає державі всі можливості для регулювання рівня видобутку, то в країнах поза організації нафтовидобуток проводиться де-юре комерційними компаніями, які по ідеї не повинні бути залежними від державного регулювання і тому скоротити видобуток вуглеводнів там не представляється можливим за вказівками держави. Найголовніше ж - нафта з ОПЕК напряму потрапляє на відкритий ринок танкерними поставками, а з Росії, Канади і Норвегії вуглеводні, головним чином, поставляються через трубопроводи. І контракти, за якими купується, скажімо, російська нафта, накладають певні зобов'язання як на постачальників, так і на споживачів в плані обсягу споживання.

Наостанок хотілося б підсумувати свої думки. На мій погляд, однозначно поточна ситуація на нафтовому ринку не є нормальною. При цьому чинників тиску на ціни дуже багато і вони ніяк не стосуються ні сланцевих вуглеводнів, ні наміру ОПЕК збільшити свою частку на світовому ринку. Тобто фактично фундаментальних причин для настільки дешевої нафти протягом тривалого періоду часу немає. Тому в перспективі найближчих декількох місяців я очікую відновлення вартості нафти до 60. 0 доларів.