Справжні причини обвалу нафти

Anonim

Останнім часом часто стали міркувати про світовий ринок нафти. Ще б пак - адже з початку липня ціни за барель "чорного золота" впали майже на 40% (з 115 доларів до нинішніх 70 доларів). Не виключено, що в січні котирування можуть опуститися до 60-65 доларів за барель марки Brent.

Серед причин головним чином називають надлишок пропозиції - одні тільки США наростили видобуток майже до 11. 5 млн. Барелів на добу, Росія зберігає рівень видобутку 10.9 млн. Барелів, Саудівська Аравія 10.5 млн. Крім того, після зняття санкцій, на світовий ринок може вчинити так само іранська нафту - а це додатково до 1.5 млн. барелів (зараз Іран поставляє на світовий ринок до 1.6 млн. барелів на добу). Однак така ситуація зберігалася по суті і раніше - в 2013 році також був надлишок нафти, а в 1 півріччі 2014 року котирування бареля навіть трохи підросли до рівнів 110-115 доларів зі 100-105 доларів в середньому за минулий рік.

Серед інших причин також називається і т. зв. "Сланцева революція" в США. Видобуток сланцевих вуглеводнів дозволила Штатам крім того, що скоротити до мінімуму імпорт сировини (до 3-3.5 млн. Барелів на добу з колишніх 7-8 млн. Барелів ще в 2009-2010 рр.), Ще й стати найбільшим світовим виробником енергоносіїв. На тлі цього на ринку нафти виникли певні очікування, пов'язані з подальшим можливим зростанням видобутку в США і регіонах зі сланцевими вуглеводнями і як наслідок - ще більше збільшення пропозиції. І тим не менше, навіть цей фактор є як мінімум непереконливим, причому відразу з кількох причин.

По-перше, собівартість видобутку подібної нафти і взагалі будь-якої важкої нафти становить мінімум 60 доларів з кожного бареля - при цінах в 60-65 доларів видобуток стає в цьому випадку просто безглуздою. По-друге, запаси подібних енергоносіїв занадто переоцінені - остання оцінка запасів найбільшого родовища сланцевих енергоносіїв в США (формація Монтерей в штаті Коліфорнія) виявилася відразу на 96% нижче початкових оцінок! В результаті, загальні промислові запаси нафти в Америці знизилися на 39%.

Ну і нарешті, останній вагомий аргумент прихильників "традиційних" причин падіння нафти - дефіцит попиту. У 2014 році за оцінками Американського інституту нафти середньодобовий обсяг споживання енергоносіїв складе до 92, 4 млн. Барелів, у той час обсяг світового видобутку, за даними Міжнародного Енергетичного Агентства (МЕА) досягає 93.8 млн. Барелів. Про нестачу попиту, зокрема, вказує збільшення комерційних запасів. Так, запаси нафти і нафтопродуктів в США за даними Міненерго виросли на кінець листопада до більш ніж 380 млн. Барелів.

Однак, навіть такий, здавалося б, вагомий аргумент не є переконливим доказом такого обвалу на ринку. Фактично, всі посткризові роки обсяг виробництва нафти перевищував обсяг споживання. Але ціни все одно не знижувалися, оскільки виробники планували свої бюджети виходячи з ціни на нафту на світовому ринку. Крім того, зниження цін нижче 90 доларів за барель вже робило розвідку і видобуток на 3% нафтових родовищ нерентабельною, а нинішні ж ціни (нижче 70 доларів за барель) роблять такими вже близько 14-15% родовищ.

У підсумку, всі версії щодо фундаментальних чинників падіння видобутку хоч і багато в чому відповідають дійсності, однак все одно не є ключовими складовими обвалу останніх місяців. Постараємося тоді зрозуміти, в чому справа.

Якщо подивитися на динаміку нафтових котирувань і розвиток української кризи, то можна помітити одну цікаву деталь - ціни почали знижуватися услід за активізацією санкцій тиску на Росію. До кінця серпня ціни знизилися до психологічної позначки в 100 доларів за барель по марці Brent. Далі вже у вересні, під час другої хвилі секторальних санкцій вартість бареля пробила цей рівень і впритул підібралася до 90 доларам. Одночасно з цим, Саудівська Аравія заявила про збереження видобутку на колишньому рівні, а потім і весь ОПЕК погодився з тим, щоб шляхом демпінгу вибити з світового ринку сланцеві енергоносії.

Здавалося б все начебто очевидно і логічно, але ж простежується дуже багато складових. Цілком ймовірно, що ціни на нафтовому ринку маніпулюються в залежності від інтересів найбільш впливовою учасниці цього ринку (в даному випадку - США). Адже як можна ще пояснити, що котирування бареля почали знижуватися одночасно слідом за прийняттям санкцій.

Тобто, поточне зниження цін ніщо інше, як спроба Америки ще більше економічно натиснути на Росію. Ще в березні, коли українська криза тільки почав розгоратися з повним розмахом, один з найбільших американських інвесторів і ідейних русофобів Джордж Сорос запропонував в якості одного із заходів тиску на російську економіку обрушити ціни на нафту. Власне це і сталося.

При цьому можна помітити досить цікаву деталь - до червневих максимумів нафти в цілому умови були досить схожі, при цьому рубль зміцнився до рівнів початку року (33. 80 за долар). Однак потім почалося спочатку поступово, а потім дуже різко ослаблення нафти, а слідом за нею і рубля. Вже у вересні курс російської валюти пробив історичний максимум в 38,0 за долар, а в жовтні-листопаді рубль остаточно був нокаутований і здавалося б ще якихось 1.5 роки тому немислимі 40.0 рублів за долар, а потім 45.0 і 50.0, були пробиті без особливо тестування.

Таким чином, висновок напрошується сам з собою. Все це явно не випадково. Цілком ймовірно, що за обвалом нафтових котирувань стоїть бажання США якщо не обрушити, то як мінімум ще більше натиснути на російську економіку. І якщо до липня американські банки і інвестиційні фонди активно скуповували рубль і нафтові контракти, то з середини липня почалися різкі розпродажі і того, і іншого.

На користь цієї версії говорить також і минулий досвід - в кінці 80-х рр. 20 століття Америка в змові з Саудівською Аравією обрушила ціни на нафту майже в 4 рази - 35-40 доларів за барель до 8-9 доларів. В результаті, економіка СРСР, тепер вже досить тривалий час стагнуюча, остаточно розвалилася, оскільки можливості закуповувати імпортні товари і заповнювати ними полиці порожніх магазинів не було.

Це дуже схоже на теорію змов, але тим менш все це виглядає набагато більш переконливо, ніж стандартні формулювання падіння цін.

Власне направшівается логічне запитання - а що ж буде з російською економікою? По суті, якщо подивитися вглиб проблеми, то виявиться, що низькі ціни на нафту нам в перспективі будуть тільки вигідні, як це не дивно. Не будемо вдаватися в усі подробиці цього питання, перерахуємо лише основні переваги Росії в плані економіки в разі збереження низьких цін.

По-перше, гнучкий валютний курс дозволяє зберегти стабільний платіжний і бюджетний баланс. Тобто, доходи бюджету виробляються в рублях і при ослабленні національної валюти все одно експортна виручка не знижується навіть при осіданні нафтових котирувань. Так, за січень-листопад профіцит бюджетної системи склав 1. 7 трлн. рублів (близько 1.8% ВВП), профіцит платіжного балансу майже в 2 рази більше, ніж за аналогічний період 2013 роки (близько 70 млрд. доларів), а торгового балансу майже на 10%.

По-друге, падіння нафтових цін і девальвація рубля стимулюють розвиток несировинних галузей в економіці і як наслідок диверсифікацію економічної моделі. Уже активно спостерігається процес імпотрозамещенія - з початку року імпорт вже скоротився більш ніж на 6% (дані ФМС), в той час як експорт, хоч і незначно, але зріс (на порядку 0. 5%). В результаті, в довгостроковому плані Росія навіть виграє від низьких цін на нафту.

При цьому, як це не дивно, але невисока вартість нафти вкрай невигідна і самим США, з однієї простої причини - більше 90% всіх угод укладаються в американських доларах. А в результаті зниження вартості "чорного золота" попит на американську валюту знижується, причому досить відчутно (близько 30 млрд. За кожен барель). Через це, наприклад у ФРС більше не буде можливості і далі друкувати долари в необмеженій кількості, оскільки просто не буде необхідного на них попиту.

І тим не менше, це падіння цін відбувається, а значить США вирішили понести витрати (пов'язані в т. ч. і з ще більшим зміцненням Китаю завдяки низьким цінам на сировину), щоб економічно натиснути на Росію. Захід це вельми сумнівне, з тих причин, які описані вище. Але десь перші 2 кварталу нафту все одно ще буде залишатися досить дешевою.