Уже ходить багато розмов щодо подальшої долі зони євро. Розмови ці пов'язані з безперервним грецькою кризою, чий ВВП з 2010 році розпався більш ніж на 27%. Все більше доноситься пропозицій щодо виходу Греції з Єврозони і все більше спекуляцій на тему того, до чого це може привести для самої зони євро. Одні кажуть, що в цілому це пройде безболісно, оскільки європейські банки в більшості своїй позбулися грецьких боргів, інші що це може призвести до ланцюгової реакції - про вихід з об'єднання заявлять також Португалія, Іспанія, Італія та інші проблемні країни, що призведе до розвалу союзу. Однак в останні дні в ЗМІ вийшли припущення, які в разі їх здійснення, без жодних сумнівів розвалять єдиний європейський проект.
Йдеться про вихід з Єврозони ключових країн-донорів регіону - Франції та Німеччини, на частку яких припадає 50% від ВВП регіону. І до речі кажучи, до 50% від обсягу європейського фонду фінансової стабільності (а це не багато не мало в загальному обсязі 780 млрд. Євро) припадає саме на ці дві країни. Тому вихід навіть однієї з цих країн однозначно поховає весь проект єдиної Європи в цілому. Однак чи можливо це і чи потрібно такий розвиток подій Німеччини і Франції, а також самої Єврозоні? Для початку спробуємо розібрати можливі вигоди і збитки сторін.
Спершу проаналізуємо торговий баланс Німеччини в географічному розрізі щоб зрозуміти, наскільки сильно вона залежна від стабільності в європейському регіоні. Загальний оборот зовнішньої торгівлі країни в 2014 році склав близько 2 трлн. євро, оборот послуг склав близько 400 млрд. євро. При цьому загальний експорт практично досяг 1. 3 трлн. євро, а профіцит зовнішньої торгівлі в цілому досяг 200 млрд. євро.
Із загального обсягу експорту на країни Євросоюзу припадає понад 57% зовнішньоторговельного обороту (близько 1. 3 трлн. євро) і приблизно стільки ж від загального експорту (близько 800 млрд. євро). З них, на країни безпосередньо Єврозони припадає найбільша частка - 44,3% і 44,8% відповідно (або 1.1 трлн. Євро і близько 700 млрд. Євро - дані офіційного статистичного відомства Німеччини). При цьому, в посткризовий період торгівля активно розвивалася - загальний обсяг німецької зовнішньої торгівлі збільшився з 2010 року майже на 37% або на 613 млрд. Євро.
З 1999 року, коли Єврозона власне і була створена, німецька промисловість переживала бурхливу епоху розвитку. Завдяки уніфікації правил торгівлі в європейському регіоні, єдину валюту (а відповідно і грошово-кредитної і монетарній політиці), а також єдиної митної системі в рамках ЄС, Німеччина активно нарощувала експорт, при цьому маючи постійний і вельми солідний профіцит торгового балансу. Завдяки цьому, німецька економіка стала локомотивом всієї Європи - обсяг її ВВП перевищує 3. 2 трлн. доларів в номінальному вираженні, і це 5-й показник у світі. Всьому цьому Німеччина зобов'язана головним чином проекту єдиної Європи.
Тепер подивимося на Францію. Обсяг номінального ВВП цієї країни становить 1. 75 трлн. євро, загальний торговельний оборот - 940 млрд. євро (дані генеральної дирекції митниці і непрямих податків Франції на 2014 рік). З них експорт складає близько 440 млрд. Євро, імпорт - близько 500 млрд. На відміну від Німеччини, у французькій торгівлі спостерігається стабільний дефіцит торгового балансу - в 2014 році він склав понад 60 млрд. Євро. При цьому ключовим торговим партнером країни є саме Німеччина, оборот з якої становить понад 160 млрд. Євро. Оборот послуг становить до 40 млрд. Євро і в цьому сегменті торгівлі також спостерігається негативне сальдо в межах 8 млрд. Євро.
На країни ЄС за все доводиться порядку 60% торгівлі або близько 580 млрд. Євро, з яких експорт в ЄС становить до 230 млрд. Євро або близько 55% всього експорту країни на 2014 рік. При цьому безпосередньо на країни Єврозони припадає близько 520 млрд. Євро торгового обороту (або 55% від загального обсягу) і порядку 195 млрд. Євро експорту (45% від загального обсягу). Загальний товарообіг за 2014 рік скоротився в межах 1. 5% в порівнянні з минулим роком.
Однак крім торгівлі, Франція на відміну від Німеччини користується ще одним дуже важливим перевагою - туризмом. Завдяки відкритим кордонів і відсутності митного регулювання, туристичний потік в "п'яту республіку" істотно виріс з 1999 року, що дозволило залучити в цю галузь значні інвестиції і значно збільшило рівень інфраструктури в країні. Це дозволило знизити безробіття в південних регіонах країни (особливо в Марселі). І знову ж таки, як і Німеччина, Франція користується всіма благами від єдиної валютної, грошово-кредитної і валютної системи.
Виходячи з усього сказаного вище стає очевидно, що вихід із зони євро не вигідний ні Франції, ні тим більше Німеччини, оскільки в цьому випадку їх економіки понесуть колосальні збитки. Тому безумовно в нинішніх реаліях говорити про такий сценарій як мінімум передчасно. Та й самі ці країни поки не особливо горять бажанням виходу із зони євро - якщо громадська думка в Німеччині (до 40% населення) ще хоч якось підтримує повернення до німецької марки з-за кризи, що не в Греції та інших проблемних країнах і пов'язаної з цим необхідності надання цим країнам великої фінансової допомоги, то у Франції поки лише відносно невелика частина населення, яка підтримує ідеї крайніх правих з партії Національний Фронт Марін Ле Пен (це близько 25% населення), бажає виходу з Єврозони.
І тим не менше, не дивлячись на невисоку ймовірність виходу Німеччини або Франції із зони євро, вихід тієї ж Греції стає все більш і більш реалістичним сценарієм в поточній ситуації. Країна ось уже майже десятиліття знаходиться в кризі, економіка котиться в прірву, ВВП впав з 2008 року майже на 30% (трохи менше, ніж в Росії в 90-і рр.), Один тільки держборг перевищує 130% від обсягу економіки і поки кінця і краю цій кризі не видно. Однак її вихід означатиме неспроможність всього проекту єдиної Європи в цілому і грецькому наприклад, найімовірніше, підуть і інші країни: Португалія, Кіпр, Італія, Іспанія та ін. Саме тому Грецію всіляко і підтримують, роблять величезні фінансові вливання (з 2010 року загальний обсяг фінансової допомоги перевищив 320 млрд. євро) і тримають в Єврозоні. Але вже всім очевидно - проект єдиної Європи тріщить по швах, і якщо в найближчі рік-два ключові країни регіону (ті самі Німеччина і Франція) на знайдуть в собі політичної волі і рішучості для врегулювання всіх проблемних питань, цілком ймовірно, що до 2020 року проект єдиної Європи може виявитися неспроможним (принаймні це стосується безпосередньо Єврозони).
